Припої бабіти

Припій - метал або сплав, застосовуваний при пайку для з'єднання заготовок, що й має температуру плавлення нижче, чим метали, що з'єднуються. Застосовують сплави на основі олова, свинцю, кадмію, міді, нікелю й др.

Пайку здійснюють або з метою створення механічно міцного (іноді герметичного) шва, або для одержання електричного контакту з малим перехідним опором. При пайку місця з'єднання й припій нагрівають. Тому що припій має температуру плавлення значно нижче, чим метал, що з'єднується (або метали), те він плавиться, у той час як основний метал залишається твердим. На границі зіткнення розплавленого припою й твердого металу відбуваються різні фізико-хімічні процеси. Припій змочує метал, розтікається по ньому й заповнює зазори між деталями, що з'єднуються. При цьому компоненти припою дифундують в основний метал, основний метал розчиняється в припої, у результаті чого утворюється проміжний прошарок, який після застывания з'єднує деталі в одне ціле

Вибирають припій з урахуванням фізико-хімічних властивостей, що з'єднуються металів, необхідної механічної міцності спаю, його корозійної стійкості й вартості. При пайку струмоведучих частин необхідно враховувати питому провідність припою